У перші дні після смерті близької людини, поки тіло спочилого не віддадуть землі, над ним (або, якщо немає змоги, на відстані) читають Святе Письмо — по можливості безперервно.

«Слово Боже живе й дійове та гостріше від усякого меча двосічного» /Євр. 4:12/ — досягає до самих глибин людського духу і, мов вогнем, спалює терна пристрастей і гріхів та відганяє всяку ворожу силу. Тому читання Св. Письма — велика допомога і тим, хто читає, і тим, за кого читають. Добре, якщо рідні та друзі спочилого також братимуть участь у читанні, піклуючись більше не про тіло дорогої людини, в якому її немає, а про її живу душу, яка саме зараз найдужче потребує допомоги.

Над померлим священиком читають Євангеліє, а над мирянином — Псалтир.

Читання Псалтиря над спочилим походить з глибокої давнини. За переданням, апостоли три дні співали псалми над гробом Божої Матері. Апостольські правила також заповідають читати над спочилими Псалтир.

Перед читанням Псалтиря обов’язково слід прочитати Чин після відходу душі від тіла (якщо його не прочитали раніше).

Потім непоспіхом, зі зворушенням читаємо Псалтир у такій послідовності. Вступні молитви прочитуємо тільки перед першою кафизмою. Далі між кафизмами читаємо тільки «Прийдіть, поклонімось». Після 1-ї та 2-ї «Слави» кожної кафизми читаємо молитву «Пом’яни, Господи…», після 3-ї «Слави» можна ще раз повторити цю молитву, а можна одразу ж читати, як написано: з Трисвятого по «Отче наш» і тропарі (замість написаних тропарів можна прочитати поминальні: «З духами спочилих праведників»). А далі ту молитву, якою закінчується кафизма. Коли читаємо Псалтир над гробом спочилого, щоразу перед 1-ю кафизмою варто повторювати канон. Читання Псалтиря бажано чергувати з панахидами, якщо є можливість запросити священика.

Коли немає змоги прочитати весь Псалтир, його заміняють одною 17-ю кафизмою, яку заради її особливої молитовної сили названо Поминальною. Саме цю кафизму бажано читати на 3-й, 9-й та 40-й день по кончині2, коли спочилі особливо потребують нашої молитовної допомоги.

Читають Псалтир за спочилого і після погребіння, особливо перші 40 днів по кончині ближніх — як кому по силі: «Славу» чи кафизму на день.